Настя Каменських не так часто дає інтерв’ю, однак для сайту ТСН.ua зробила виняток.
Ми поспілкувалися з виконавицею одразу після її благодійного туру “Я – Україна”.
Запитали, який з концертів запам’ятався найбільше, скільки грошей вдалося зібрати і на що вони підуть.
Також поцікавилися у артистки, як вони з чоловіком, репером та продюсером Потапом підтримують стосунки на відстані і попросили прокоментувати ситуацію, яка склалася з розіграшем позашляховика.
Про благодійний тур “Я – Україна”
– Не так давно ви об’їздили Україну з концертною програмою “Я – Україна”. У якому місті виступ запам’ятався найбільше і чому?
Кожен концерт був для мене особливим, першою чергою через людей, які його відвідали, через їхні неймовірні емоції, які я кожен раз проживала разом із глядачами. Коли ми співали із дітками “Я – Україна”, чи коли вся зала співала цю пісню стоячи… Коли військові підписували прапори, а потім люди зі сльозами на очах їх вигравали в аукціонах. Обійми з гостями концерту в залі! Зустрічі з нашими захисниками! Вибачте, мені дуже складно щось одне виділити. За цей тур я і моя концертна команда пережили просто неймовірну кількість емоцій. То щастя, то сльози.
У Кременчуці перед концертом я відвідала Кременчуцький обласний клінічний шпиталь для ветеранів війни.
Ми дуже тепло і душевно провели час із нашими захисниками, а ще хлопці розчулили мене до сліз, коли зняли свої шеврони і подарували мені. Мене в цей момент емоційно розірвало! Зараз я часто ношу їх з собою, це мій амулет!
Багато емоцій викликав концерт в Черкасах. Він відбувся у мій день народження, який я зустріла просто на сцені. Моя команда зробила мені сюрприз – винесла торт та ввімкнула відеопривітання від прекрасних людей – колег за сценою, військових, діточок із дитячих будинків, підопічних благодійних фондів. Особливо приємно і неочікувано було отримати їх від наших захисників, від людей, яким я колись чимось допомогла.
– Скільки грошей вдалося зібрати під час благодійного туру “Я – Україна” і на що вони будуть спрямовані?
– На концертах першої частини туру нами було зібрано близько 750 тисяч грн. А друга частина, до речі, вже запланована на осінь. Ми звернулись до військових Нацгвардії і зробили запит, що конкретно потрібно і збирали саме на конкретні авто для наших захисників на передову.
Я неймовірно вдячна всім українцям, які купляли квитки, донатили та брали участь у благодійних аукціонах! Разом нам вдалося придбати три автомобілі, які вже скоро приїдуть в Україну і після всіх етапів підготовки, вирушать на передову і допоможуть нашим захисникам боротись з ворогом. Ці автомобілі відповідають цілому списку критеріїв, які потрібні, щоб максимально якісно служити ЗСУ. Також їх було пофарбовано в камуфляжні кольори. Маю надію, вони допоможуть нашим захисникам!
Також в рамках гуманітарного напряму туру “Я – Україна” у співпраці з ГО “Сенсоріка” ми розіслали близько двох тонн гуманітарної допомоги. Частина вантажу вирушила до дитячих будинків, зокрема в Дніпровський дитячий будинок-інтернат та Первомайський центр соціально-психологічної реабілітації дітей. Також було надано адресну допомогу понад 50 сім’ям, що виховують дітей з особливими освітніми потребами та проживають на прифронтових територіях.
– Чи плануєте благодійний тур за кордоном? Якщо так, то в яких країнах/містах і коли?
– На осінь у нас планується друга частина туру “Я — Україна” з новою концертною програмою. Також ми з командою обговорюємо і закордонний тур, але поки не буде конкретної інформації, я нічого про це не казатиму. Зараз взагалі не дуже легко щось планувати. Як тільки у мене підтверджуються якісь концерти чи події — я одразу повідомляю про це у соціальних мережах. Маю надію, зустрінемось і в Україні, і в Європі!
Про ситуацію довкола розіграшу позашляховика
– Не так давно неоднозначну реакцію викликав розіграш позашляховика. Як можете його прокоментувати?
– Як я вже зазначала в інтерв’ю: я живу по совісті і завжди чесна перед собою та своєю аудиторією. І в цій ситуації у мене точно не було мети когось образити чи зачепити чиїсь почуття. Тому, якщо я це зробила – прошу вибачення, я в жодному разі не хотіла. Я збирала на автомобілі для військових на своїх концертах і цей гів став ще однією активністю, звідки планувалося додати кошти до необхідної суми збору. Військових не було залучено в самому гіві.
Я повідомила, куди був спрямований донат лише задля того, щоб відзвітувати людям. У мене не було жодної мети когось образити чи зачепити чиїсь почуття. Низку питань я закрила в особистих розмовах, без виносу на публіку. Бо важливі речі вважаю за правильне вирішувати непублічно.
Для мене метою було дати можливість комусь отримати приз, який завжди в таких активностях готують і надають організатори конкурсу, адже є велика кількість людей, кому просто необхідно відволікатись хоча б на короткий період часу.
І як би це не сприймалось різними поглядами, давати емоцію радості, в тому числі і від активностей з подарунками – це те, що ми маємо робити. Сьогодні приводів для радості не так вже і багато і треба їх генерувати. Тут погляди розділились, комусь сподобалось, комусь – ні, хтось сприйняв по-своєму.
Цього разу конкурс вирішили скасувати. Зараз взагалі майже щодня виникають події, що викликають обурення та резонанс у суспільстві. Мені здається, це тому, що ми всі зараз дуже вразливі до усього, що відбувається. Зараз в цілому важко бути в оптимістичному настрої. Наче ми всі і навчились жити в режимі форсмажору та емоційних гойдалок, але все одно кожному необхідне місце для виходу емоцій. Регулярні обстріли, постійний страх, недосип через це та важкий емоційний фон – це все дає про себе знати, тому ми можемо різко реагувати на дії інших людей, особливо публічних, бо до них завжди вищі очікування. Новинна стрічка буквально переповнена такими випадками. В мене погляд на такі ситуації в цілому такий: я роблю те, що маю, те що вмію і те що можу. Навіть як щось буде сприйнято не лише позитивно, але і негативно – до цього я вже звикла. Як кажуть: не помиляється лише той, хто нічого не робить.
– Чи буває важко витримувати хейт? Як ви реагуєте на нього?
– Так, сьогодні ми всі особливо чутливі, адже в країні війна. Я щиро вдячна мільйонам людей, які підтримують і надихають добром і світлом, але дійсно у соцмережах дуже багато негативу несеться також. Я думаю, що українці вже неодноразово показали світу, які вони круті і сильні, коли гуртуються! Коли ми разом йдемо до однієї мети – це викликає захоплення, це створює шалений спротив проти зла. Коли ти один – ти сильний, але коли разом – це безмежний океан спротиву. Тому особисто я намагаюся весь негатив – бо іноді він у мене також з’являється, всі ми люди – конвертувати у мотивацію, у дії. Це як в сім’ї: можемо посваритись трохи на емоціях, але все одно разом, все одно підтримуємо. Бо разом – сила!
Про стосунки з Потапом на відстані
– Чи складним було рішення про повернення до України без Потапа? Як чоловік відреагував на те, що ви будете без нього у цей непростий період?
– Ну, ми ж з Льошею не сіамські близнюки, тож можемо бути і одне без одного, окрім того він зараз також в Україні. Іноді наші графіки співпадають, іноді – ні. Та і зараз така ситуація, що дуже багато закоханих, сімей, жінок та чоловіків, не бачать одне одного місяцями, а, можливо, вже і роками. З одного боку, це жахливо. З іншого боку, в моменти цих нечастих зустрічей ти відчуваєш настільки гостру ейфорію, настільки сильне щастя, що цей шквал емоцій тебе просто збиває з ніг. Чесно кажучи, думала, таке буває тільки в підлітковому віці. Коли весь світ перестає існувати, а є тільки ви двоє. І геть неважливо, де ви і що навколо. І ці короткі зустрічі тебе дуже насичують і наповнюють таким потужним зарядом сил та ресурсу, яких потім вистачає на те, щоб гори звернути. Можливо, це вже захисна реакція моєї психіки, але в цьому реально є якась своя романтика, якщо чесно.
Ну, а як Льоша міг відреагувати на те, що я поїду з концертним туром, головною метою якого буде зібрати гроші нашим захисникам? Звісно, підтримав, бо розуміє усю важливість цього туру. І дуже мною пишається. Зараз кожен з нас перебуває там, де може бути максимально корисним. Це головне і найважливіше. І протягом туру я завжди згадувала його адже такі неймовірні пісні як “Почуття”, “Обіцяю”, і найзнаковішу на сьогодні для мене пісню “Я – Україна” написали ми з Льошею разом. І коли на кожному виступі в кожному місті зала співає разом зі мною “Я – Україна” стоячи, мені здається, що Льоша поруч, я просто фізично відчуваю його енергетику і неймовірну добру душу.
– У свій день народження ви подякували Потапу за те, що він для вас робить. Як Потап допомагає вам на відстані? Коли востаннє бачились?
– Так, на день народження Льоша записав мені дуже чутливе відеоповідомлення-сюрприз. Коли мені його увімкнули на екранах, я ледь не плакала, а зала аплодувала йому стоячи!
Бачимось на декілька днів у перерві між концертами або роботою. Льоша телефонує мені перед кожним моїм виступом. Каже теплі слова. Це завжди дуже мотивує. Навіть, якщо ти артистка з великим досвідом, і в тебе були тисячі концертів, у тобі всередині все одно живе маленька дівчинка, якій дуже важливо почути слова підтримки. Особливо від коханого чоловіка! Як я вже сказала вище, відстань не похитнула наші стосунки, а зробила їх дещо іншими, вивела на новий рівень. Ця розлука для нас – новий досвід. А кожен досвід дається нам Всесвітом не просто так.
– Як часто ви бачитеся, зідзвонюєтесь з чоловіком зараз? Можливо, у вас є якісь сімейні ритуали?
– Чесно кажучи, жодних особливо ритуалів немає. Просто зідзвонюємось кожен день, іноді буквально на декілька хвилин, іноді на довше. Але постійно. Можна назвати ритуалом казати одне одному: “Я тебе кохаю”? А кохати і підтримувати – це ритуали? Бути поряд і мовчати в слухавку, коли це потрібно. Зізнаюсь, в мене були періоди, коли в мене постійно траплялись панічні атаки та депресивні епізоди. Я сиділа на заспокійливих та антидепресантах і мене дуже накривало. В ті моменти саме теплі слова, або навіть просто мовчання в слухавку давали мені сили жити далі.
Читайте також: У Шона Пенна померла мати, відома актриса Айлін Раян
Просто важливо знати, що кохана людина поруч, навіть якщо вона за тисячі кілометрів. Це найважливіше.
скачать dle 12.0
«Харизма злодея» или «исторический любовник»? ТОП-7 ролей Мадса Миккельсена, от которых без ума Голливуд
Мадс Диттманн Миккельсен родился в Копенгагене, в семье медсестры и таксиста – однако, и Мадс, и его старший брат Ларс с юных лет проявили себя как исключительно творческие натуры. В подростковом возрасте...
Read moreDetails
