На війні сім хвилин можуть бути дуже довгим часом. Стільки часу потрібно, щоб заповнити картку пораненого в системі Army Health System, яку ми тестували з інструкторами бойової медицини. На папері ту саму картку заповнювали п'ятнадцять хвилин. Частка критичних помилок у звітах у тестах впала з 15 до 2 відсотків. Сім хвилин замість п'ятнадцяти не доводять, що система вже змінила результат лікування на полі бою. Але вони показують, наскільки великою може бути ціна правильно побудованого потоку даних там, де кожна хвилина має значення.
Держава вже змінює цю архітектуру. З 2025 року ЗСУ запровадили нові форми первинного медичного обліку й електронну Первинну медичну картку в Медичній інформаційній системі. Це важливий перший крок. Наступний складніший: безперервність даних від точки поранення до госпіталю і сумісність систем держави, бригад і волонтерів, щоб усі бачили одного пораненого, а не три різні записи про нього.
Україна має те, чого немає в інших
24 серпня у відносинах України з одним із ключових союзників відбулася малопомітна, але принципова зміна. Велика Британія стала першою країною, яка отримала доступ до української платформи Avengers AI Labs. Вона побудована на п'яти мільйонах анотованих зображень з поля бою, здебільшого із системи DELTA. Моделі, навчені на цих даних, уже аналізують понад 100 000 відеопотоків із дронів щомісяця і розпізнають близько 70% цілей у реальному часі.
Цього разу Україна привнесла у партнерство не лише потребу. Вона привнесла актив, якого немає в інших.
Ще один приклад. 3 вересня Handelsblatt повідомив про старт виробництва в Німеччині понад 5000 дронів середньої та великої дальності для України. Українська Airlogix надала перевірені війною платформи, Auterion додала автономне програмне забезпечення, Німеччина забезпечила промисловий масштаб. Це вже не модель "донор і реципієнт", а технологічний ланцюг, у якому український досвід є одним із ключових активів. Але справжнє питання починається після цього: кому належатиме капітал, створений навколо цього виробництва?
Цінність даних не означає права ними торгувати. Чим стратегічнішими стають дані, тим жорсткішими мають бути правила їх зберігання, анонімізації та доступу.
Читайте такожКНДР заявила, що впровадила штучний інтелект у ракету
У штучного інтелекту є фізична адреса
Ми звикли говорити про штучний інтелект так, ніби він існує десь у хмарі. Але у хмари є адреса. Є земельна ділянка. Є підстанція. Є мегавати. Є вода для охолодження. Є оптоволокно. І є юрисдикція, під законами якої все це стоїть.
Працюючи сьогодні над європейським AI-кампусом, перша черга якого спроєктована на 50 МВт IT-навантаження, я бачу це буквально: штучний інтелект починається не з моделі, а з доступу до землі, енергії, мережі, охолодження і юрисдикції.
Від того, де ця адреса знаходиться, залежить значно більше, ніж ми звикли думати. Якщо українські дані навчають модель на іноземних обчислювальних потужностях, права на створену модель переходять іноземній компанії, а критична інфраструктура перебуває під чужою юрисдикцією, Україна ризикує залишитися джерелом сировини для цифрової економіки, не ставши співвласником створеного навколо неї капіталу.
Це не аргумент проти іноземного капіталу. Україні знадобляться глобальні технологічні компанії, інфраструктурні фонди і приватні інвестори в масштабі, якого ми самі не забезпечимо. Питання в іншому: чи входитиме Україна в такі партнерства лише як територія і постачальник даних, чи також як співвласник активів, інтелектуальної власності й економічної вартості, яку вони створюють.
588 мільярдів: відновити старе чи побудувати нове
За оцінкою RDNA5, оприлюдненою в лютому урядом України, Світовим банком, Єврокомісією та ООН, протягом наступного десятиліття відновлення країни потребуватиме майже $588 млрд. Це майже три річні ВВП України. За масштабом це безпрецедентний капітальний цикл для сучасної України.
Є два сценарії. У першому Україна переважно відновлює втрачений капітал: те, що зруйнувала Росія. У другому поряд з відновленням вона створює новий продуктивний капітал, здатний генерувати дохід десятиліттями: енергетику, спроєктовану під обчислення, датацентри на українській землі і компетенції, які вже сьогодні потрібні союзникам.
Для цього потрібні три речі.
Сумісність систем медичних і оборонних даних, щоб досвід війни ставав знанням, а не архівом.
Правила суверенітету даних та інтелектуальної власності для міжнародних AI-партнерств: де і ким зберігаються дані, яка юрисдикція до них застосовується, хто контролює шифрування і ключі доступу, де виконуються обчислення й кому належать права на похідні моделі.
І головне: Україна має перестати планувати енергетику, цифрову інфраструктуру і штучний інтелект як три окремі політики. Для AI-економіки це один фізичний стек.
Україна вже створює технологічну цінність, якої потребує світ. Але якщо ми не створимо власну обчислювальну інфраструктуру, енергетику, правила для даних і участь у створеному капіталі, ми повторимо стару модель: експортувати сировину і купувати назад готовий продукт. Тільки цього разу сировиною будуть не руда або зерно, а дані, досвід і інтелект.
Підтримка допомагає країні вистояти. Власна інфраструктура дає їй силу. Власний капітал дає їй майбутнє.
Хочете стати колумністом LIGA.net – пишіть нам на пошту. Але спершу, будь ласка, ознайомтесь із нашими вимогами до колонок.
Статті, що публікуються в розділі "Думки", відображають точку зору автора і можуть не збігатися з позицією редакції LIGA.net
